Чи готова дитина до школи: графічний диктант, лабіринт

В наш час вимоги до підготовки дітей зросли. Співбесіда або психологічнетестування відіграє одну з найважливіших ролей в ухваленні рішення про зарахування в школу.

Як дізнатися самостійно, без допомоги фахівця, чи готова дитина до школи? Які тести і методики зазвичай використовуються психологами, приймальною комісією при вступі до школи?

Батьки можуть оцінити рівень "зрілості" за допомогою спостереження і відповідей на спеціальні питання, що були розроблені психологом Джеральдін Чейні. Після того, як Ви відповіли на спеціальні питання та проаналізували результати, можна провести ряд тестів, які використовуються дитячими психологами при вступі до школи.

Тести проводяться не всі відразу, в різний час, коли у дитини хороший настрій. Не обов'язково проводити всі запропоновані тести, виберіть декілька.

Графічний диктант, розроблений Д. Б. Ельконіним
Виявляє вміння уважно слухати, точно виконувати вказівки дорослого, орієнтуватися на аркуші паперу, самостійно діяти за завданням дорослого.

Для проведення буде потрібно аркуш паперу в клітинку (із зошита) з намальованими на ньому чотирма крапками, розташованими одна під одною. Відстань між крапками по вертикалі приблизно 8 клітин.

Завдання

Перед дослідженням дорослий пояснює: "Зараз ми будемо малювати візерунки, треба постаратися, щоб вони вийшли гарними і акуратними. Для цього потрібно уважно мене слухати і малювати так, як я буду говорити. Я буду говорити, на скільки клітинок і в яку сторону ти повинен провести лінію. Наступну лінію малюєш там, де закінчилася попередня.

Пам'ятаєш, де в тебе права рука? Витягни її в бік, куди вона вказала? (На двері, на вікно, т.д.) Коли я скажу, що потрібно провести лінію направо, ти її проводиш до дверей (вибрати будь-який наочний орієнтир). Де ліва рука? Коли я скажу, що потрібно провести лінію наліво, згадай про руки (або будь-який орієнтир зліва). Тепер пробуємо малювати."

Перший візерунок - тренувальний, він не оцінюється, перевіряється, як дитина зрозуміла завдання.

"Постав олівець на першу крапку. Малюй, не відриваючи олівець від паперу: одна клітина вниз, одна клітина направо, одна клітина вгору, одна клітина направо, одна клітина вниз, далі продовжуй малювати такий же візерунок сам." Під час диктування потрібно робити паузи, щоб дитина встигла закінчити попереднє завдання . Візерунок не обов'язково продовжувати на всю ширину сторінки.

У процесі виконання можна підбадьорювати, але ніякі додаткові вказівки щодо виконання візерунка не даються.

"Малюємо наступний візерунок. Знайди наступну крапку, постав на неї олівець. Готовий? Одна клітина вгору, одна клітина направо, одна клітина вгору, одна клітина направо, одна клітина вниз, одна клітина направо, одна клітина вниз, одна клітина направо. А тепер сам продовж малювати той же візерунок."

Через 2 хвилини починаємо виконувати наступне завдання з наступною крапкою.

"Увага! Три клітини вгору, одна клітина направо, дві клітини вниз, одна клітина направо, дві клітини вгору, одна клітина направо, три клітини вниз, одна клітина направо, дві клітини вгору, одна клітина направо, дві клітини вниз, одна клітина направо. Тепер сам продовжуй візерунок."
 

Через 2 хвилини - наступне завдання: "Постав олівець на нижню точку. Увага! Три клітини направо, одна клітина вгору, одна клітина наліво, дві клітини вгору, три клітини направо, дві клітини вниз, одна клітина наліво, одна клітина вниз, три клітини направо, одна клітина вгору, одна клітина наліво, дві клітини вгору. Тепер сам продовж візерунок. "Повинні вийти наступні візерунки:

Оцінка результатів

Тренувальний візерунок не оцінюється. У кожному наступному візерунку розглядається точність відтворення завдання і вміння дитини самостійно продовжити візерунок.

Диктант:

• завдання вважається виконаним добре, якщо є точне відтворення (нерівність ліній, "тремтяча" лінія, "бруд" не знижують оцінку);
• якщо при відтворенні допущені 1-2 помилки - середній рівень;
• низька оцінка, якщо при відтворенні є лише подібність окремих елементів або схожість взагалі відсутня.

Продовження візерунку:

• якщо дитина змогла самостійно продовжити візерунок, без додаткових питань - завдання виконано добре;
• невпевненість дитини, допущені нею помилки при продовженні візерунка - середній рівень;
• якщо дитина відмовився продовжувати візерунок або не зміг намалювати жодної правильної лінії - низький рівень виконання.

Подібні диктанти можна перетворити в розвиваючу гру, з їх допомогою у дитини розвивається мислення, увага, вміння слухати вказівки, логіка.

Лабіринт
 

Подібні завдання часто зустрічаються в дитячих журналах, в робочих зошитах для дошкільнят. Допомогають виявити (і тренувати) рівень наочно-схематичного мислення (вміння користуватися схемами, умовними позначеннями), розвивають увагу. Кілька варіантів таких лабіринтів ми пропонуємо:

               Дитячі страхи: причини та наслідки

Нелегко знайти людину, яка ніколи б не відчувала страху.Стурбованість, тривога, страх – такі ж невід’ємні емоційні прояви нашого психологічного життя, як і радість, захоплення, гнів, подив, сум. Відомий фізіолог І.П.Павлов вважав страх виявом природного рефлексу. Емоція страху виникає у відповідь на дію погрожуючого стимулу та передбачає переживання якої-небудь реальної чи уявної небезпеки. В свою чергу, розуміння небезпеки, її усвідомлення формується в процесі життєвого досвіду та міжособистісних стосунків, коли деякі індиферентні для дитини стимули поступово набувають характеру загрожуючи впливів. Незважаючи на загальне негативне забарвлення, страх виконує в психічному житті дитини важливі функції:

 Страх – це своєрідний засіб пізнання оточуючої дійсності, що призводить до більш критичного та вибіркового відношення до неї і, таким чином, може виконувати певну навчальну роль в процесі формування особистості;

· Як реакція на загрозу страх дозволяє попередити зустріч з нею, відіграючи захисну адаптивну роль в системі психічної саморегуляції.

Причинами страхів можуть бути події, умови та ситуації, що являються початком небезпеки. Страх може мати своїм предметом яку-небудь людину чи об´єкт, які інколи з ним не пов´язані і розцінюються як безпредметні. Страх може викликатися стражданнями, якщо в дитинстві сформувались зв´язки між цими почуттями.

Вікові страхи, тобто страхи, характерні для певного вікового періоду, відображають історичний шлях розвитку самосвідомості людини. Спочатку дитина боїться залишитися одна, без підтримки близьких, боїться сторонніх, невідомих осіб. В період від 2 до 3 років дитина боїться болю, висоти, гігантських тварин. Після 3 років вона боїться темряви, уявних істот. Страх темряви співпадає за часом з розвитком уяви дитини. Інколи дитина, що не може відокремити реальність від вимислу, переповнена страхом перед Бабою Ягою та Кощієм, як символами зла та жорстокості. З 6-7 років діти можуть боятися вогню, пожежі, катастроф. Найпоширенішим страхом після 7 років дослідники вважають страх смерті: діти самі бояться померти чи втратити батьків.

Навіювані дитячі страхи досить поширені. Їх джерело – дорослі, що оточують дитину, які мимоволі «заражають» дитину страхом, тим, що занадто наполегливо, підкреслено емоційно вказують на існування небезпеки. В результаті дитина сприймає тільки другу частину фраз: «Не ходи – впадеш», «Не бери – опечешся», «Не гладь – вкусить». Дитині поки ще не зрозуміло, чим їй це загрожує, але вона вже розпізнає сигнал тривоги і переживає страх.

В проблемі профілактики дитячих страхів важливі наступні моменти:

· Дітей ні в якому випадку не можна лякати – ні дядьком, ні вовком, ні лісом – прагнучи виховати її слухняними. Дитині відповідно до її психічного розвитку слід вказувати на реальну небезпеку, але ніколи не залякувати придуманими колізіями.

· Дорослі ніколи не повинні соромити дитину за страх, який вона відчуває. Глузування над боязливістю дитини можна розцінювати як жорстокість.

· Дитину ніколи не слід залишати одну в незнайомому для неї оточенні, в ситуації, коли можливі різноманітні несподіванки.

Ефективні методи та прийоми попередження та подолання дитячих страхів:

1. Підвищення загального рівня емоційних переживань дитини (досягнення комфортності в спілкуванні, очікуванні нової гри, максимальне розгортання критеріїв оцінки та похвали). При цьому велика увага приділяється підтримці в дитячому колективі атмосфери прийняття, безпеки, щоб дитина відчувала, що її цінують незважаючи на успіхи.

2. Метод послідовної десенсибілізації, суть якого полягає в тому, що дитину поміщають в ситуації, пов´язані з моментами, які викликають у неї тривогу й страх.

3. Метод «від реагування» страху, тривоги, напруги, що здійснюється за допомогою гри-драматизації, де діти за допомогою ляльок зображують ситуацію пов´язану зі страхом.

4. Маніпулювання предметом страху (прийоми «малювання страхів», «розповіді про страхи») в ході цієї роботи ситуації та предмети страху зображуються карикатурно.

5. Емоційне переключення, «емоційні гойдалки» (дитині пропонують зобразити сміливого та боягуза, доброго та злого тощо.

6. Лялько терапія ( у грі дитина стає сміливим героєм казки чи мультфільму, надає улюбленому герою роль захисника).

ЧОГО БОЯТЬСЯ НАШІ ДІТИ?

Це залежить від віку дитини.

У рік малята бояться оточуючого середовища, сторонніх людей, віддалення від матері.

Від 1 до 3 років – темряви, дитині страшно залишатися одній, бувають також інші страхи.

Від 3 до 5 років у дітей зустрічається страх самотності, темряви, замкненого простору, казкових персонажів (як правило, в цьому віці вони асоціюються з реальними людьми).

Від 5 до 7 років переважають страхи, пов’язані зі стихіями: пожежею, глибиною і т. п., боязнь батьківського покарання, тварин, боязнь страшних снів, втрати батьків, боязнь заразитися якоюсь хворобою.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ СТРАХІВ АБО ТРИВОГИ У ДІТЕЙ:

Пам’ятайте , що дитячі страхи – це серйозна проблема й не треба сприймати їх тільки як «вікові» труднощі.

Не іронізуйте, дитина зрозуміє, що захисту чекати не від кого,й остаточно закриється.

Спрямовуйте та контролюйте перегляд дитячих мультфільмів, намагайтеся , щоб діти дивилися передачі з позитивними героями, орієнтовані на добро, тепло.

Прагніть до того, щоб у родині була спокійна, доброзичлива атмосфера, уникайте сварок,конфліктів, особливо в присутності дітей.

Не залякуйте дитину: «Не будеш спати – покличу вовка» тощо.

Більше заохочуйте, хваліть, схвалюйте й морально підтримуйте дитину.

Малюйте з дитиною страх і все те , чого вона боїться. Тему смерті краще виключити. Саме заняття має тривати не більше 30 хвилин..

Можна запропонувати знищити малюнок: порвати або спалити.

Не чекайте швидкого результату, страх не зникне одразу.

Посмійтеся разом з дитиною. Цей спосіб передбачає наявність бурхливої фантазії в батьків. Якщо ваша дитина боїться,наприклад, грози, постарайтеся придумати яку-небудь історію(обов’язково страшну) із власного дитинства про те, що ви й самі точно так само боялися грози, а потім перестали. Нехай син чи дочка посміється з вас. Адже одночасно вони сміються й над своїм страхом,а отже, вже майже перемогли його. Важливо, щоб маля зрозуміло: « У мами чи тата були такі самі страхи, а потім вони минули, отже, це пройде й у мене».

Грайте за ролями. Ігри за ролями гарні тим ,що дозволяють моделювати практично будь-яку ситуацію, що викликає в дитини тривогу, і розв’язати її ненав’язливо у грі, формуючи в такий спосіб у свідомості дитини досвід подолання свого страху.